Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У січні 2018 року на сайті інтернет-видання «Рівненські новини» була опублікована стаття «Костопільський районний суд «джерело» корупції ?» http://rivnenews.com.ua/index.php/15-2011-10-13-11-17-09/2011-10-13-11-17-20/8665-kostopilskyi-raionnyi-sud-dzherelo-koruptsii.
Підставою для її написання, на думку автора, є винесене суддею Костопільського районного суду Ліліює Грипіч «неправомірного» судового рішення по справі за позовом гр. Ж. про захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи, а також про відшкодування моральної шкоди, яким останньому відмовлено у позові.
До відома: в липні 2017 року гр. Ж. звернувся до Костопільського районного суду з позовом до гр-ки К. в якому просив визнати інформацію поширену нею 27 лютого 2015 року в приміщенні районної адміністрації під час проведення громадських слухань, а саме: «що позивач «обікрав» її сина, «вибив (у нього) боргову розписку силою», а «суд виграв, бо в суді такі самі, (як позивач негативні особи) і в суді (позивач) ногами двері відкриває» - недостовірною та такою, що порушує права, свободи та ганьбить ділову репутацію позивача, зобов’язавши відповідачів спростувати вказану вище недостовірну інформацію у районній газеті .
7 листопада 2017 року суддею Лілією Грипіч винесено рішення про відмову позивачу у задоволенні позову, оскільки, немає фактів, які б доводили, що зазначені вище висловлювання щодо публічної особи, якою був позивач (призначений на посаду голови РДА), мотивовані цілеспрямованими діями з метою принизити його честь, гідність чи ділову репутацію.
Не погоджуючись з рішенням суду 6 грудня 2017 року позивач гр. Ж. подав апеляційну скаргу .
14 лютого 2018 року колегією суддів апеляційного суду Рівненської області винесено постанову про залишення апеляційної скарги гр. Ж на рішення Костопільського районного суду від 7 листопада 2017 року, вказавши, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції врахував, що вказанні висловлювання відповідача є оціночними судженнями, його суб’єктивною думкою, критикою позивача як представника місцевої влади, а тому ця інформація не підлягає спростуванню та доведенню її правдивості, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини.
Апеляційний суд також зауважив, що судом першої інстанції (Костопільським районним судом) були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.
Оскільки, вимоги позивача гр. Ж. знову залишились без задоволення, 14 березня 2018 року він подає касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить рішення Костопільського районного суду та постанову апеляційного суду Рівненської області скасувати та постановити нове рішення, так як судами першої та апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
24 червня 2020 року Верховним Судом Касаційного цивільного суду винесено постанову про залишення без задоволення касаційної скарги гр. Ж., а рішення Костопільського районного суду від 7 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 14 лютого 2018 року залишено без змін.
Верховний Суд зазначив, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.
Постанова касаційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Як вбачається вище, рішення Костопільського районного суду, яке винесене суддею Лілією Грипіч, пройшло всі судові інстанції і залишено без змін, що свідчить про компетентність та професіоналізм судді та законність винесеного нею судового рішення, що повністю спростовує викладену у вищезгаданій статті інформацію про винесення нею «неправомірних» та «несправедливих» рішень.
_03_03.png)
