Рішення Європейського суду з справ людини у справі «Багієва проти України»

СПРАВА  «БАГІЄВА  ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF BAGIYEVA V. UKRAINE)

(Заява № 41085/05)

Стислий виклад рішення від 28 квітня 2016 року

У березні 2005 року колишнього чоловіка заявниці, пана Б., було затримано. Після затримання у нього було виявлено підроблене посвідчення водія та щодо нього порушено кримінальну справу за підозрою у підробленні документів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. Того ж дня працівники міліції записали телефонні розмови пана Б. із заявницею, з яких випливало, що деякі документи, пов’язані з його посвідченням водія та навчанням в автошколі, зберігалися в її квартирі.

11 березня 2005 року Шевченківський районний суд м. Києва ухвалив постанову про дозвіл на обшук квартири заявниці. Того ж дня було проведено обшук та вилучено предмети, які зафіксовано у протоколі обшуку.

Повернувшись додому заявниця виявила, що двері її квартири пошкоджені, а з квартири зникли речі, не зазначені в переліку вилучених речей. У зв’язку зі скаргою заявниці на дії працівників міліції, які проводили обшук, Київською транспортною прокуратурою (далі - прокуратура) було порушено кримінальну справу за можливим фактом крадіжки майна заявниці. У ході розслідування заявниці повернули деякі вилучені речі. Провадження у справі неодноразово зупинялось, а вищестояща прокуратура надавала вказівки щодо проведення належного розслідування у справі. Зрештою, прокуратура закрила кримінальну справу, а заявниця оскаржила цю постанову до суду, який залишив її скаргу без задоволення. Пізніше, Апеляційним судом міста Києва справу було направлено на додаткове розслідування. Станом на 22 липня 2011 року розслідування у справі ще тривало.

Крім цього, національні суди також визнали обґрунтованою постанову прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи у зв’язку із зловживанням владою або перевищенням своїх службових повноважень працівниками міліції в ході проведення обшуку квартири заявниці.

До Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) заявниця скаржилася за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що обшук її квартири становив порушення її права на повагу до свого житла, та статтею 13 Конвенції, що органи влади не розглянули її скарги належним чином і не провели ефективного розслідування у зв’язку з цим.

Розглянувши скаргу заявниці за статтею 8 Конвенції, Європейський суд наголосив, що саме органи влади мали належним чином встановити, чи було заявницю заздалегідь попереджено про обшук. Європейський суд також зазначив, що працівники міліції вилучили низку речей, які не входили до категорії розшукуваних речей, встановлених судом. За цих обставин Європейський суд дійшов висновку, що проведений обшук у квартирі заявниці становив втручання, яке не було пропорційним відповідній меті і констатував порушення статті 8 Конвенції.

Розглянувши скаргу заявниці за статтею 13 Конвенції, Європейський суд звернув увагу, що кримінальне провадження щодо тверджень заявниці про зникнення її речей тривало щонайменше шість років, йому бракувало ретельності та оперативності і воно виявилося неефективним. Щодо дослідної перевірки Європейський суд зазначив, що така процедура розслідування не відповідала принципам юридичного захисту. Зважаючи на це Європейський суд встановив, що у заявниці не було ефективного засобу юридичного захисту у зв‘язку з її скаргою за статтею 8 Конвенції та констатував порушення статті 13 Конвенції.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

«1. Оголошує заяву прийнятною;

2.    Постановляє, що було порушення статті 8 Конвенції;