Рішення Європейського суду з справ людини у справі «Гербей та інші проти України»

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ людини

СПРАВА «ГЕРБЕЙ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF GERBEY AND OTHERS v. UKRAINE)

{Заяви №№23265/05, 19017/06, 29820/10 та 48107/10)

Стислий виклад рішення від 21 липня 2016 року

Заявників у цій справі було визнано винними у вчиненні різних злочинів та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на різні строки. Апеляційні та касаційні скарги всіх заявників були залишені судами без задоволення. Заявники звертались до судів першої інстанції з клопотаннями про надання деяких копій документів з матеріалів їхніх кримінальних справ, що були їм необхідні для обгрунтування заяв до Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд). Під час відбування заявниками покарання у задоволенні всіх їхніх клопотань було відмовлено. Першому та третьому заявнику, які були умовно-достроково звільнені, деякі копії документів з їхніх кримінальних справ після їх звільнення з-під варти.

До Європейського суду заявники скаржилися за статтею 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у зв’язку з тим, що національні органи влади відмовили їм у надані можливості отримати копії документів, необхідних для обґрунтування їхніх заяв до Європейського суду.

Розглянувши скарги заявників за статтею 34 Конвенції Європейський суд дійшов висновку, що держава- відповідач не дотрималась своїх зобов’язань за статтею 34 Конвенції забезпечити заявників усіма необхідними засобами для того, щоб не перешкоджати належному розгляду Європейським судом їхніх заяв під час відбування ними покарання та що держава-відповідач дотрималась своїх зобов’язань за статтею 34 Конвенції щодо першого та четвертого заявників після їхнього звільнення з-під варти.

«ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1.    Вирішує об’єднати заяви;

2.    Постановляє, що держава-відповідач не дотрималась своїх зобов’язань за статтею 34 Конвенції щодо

заявників під час відбування ними покарання;

3.    Постановляє, що держава-відповідач дотрималась своїх зобов’язань за статтею 34 Конвенції щодо першого та

четвертого заявників після їхнього звільнення з-під варти;

4.    Постановляє, що встановлення порушення само по собі становить достатню справедливу сатисфакцію

моральної шкоди, якої зазнали другий, третій та четвертий заявники;