СПРАВА «КОРНЕЙКОВА ТА КОРНЕЙКОВ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF KORNEYKOVA AND KORNEYKOV V. UKRAINE)
(Заява № 56660/12)
Стислий виклад рішення від 24 березня 2016 року
У травні 2012 року заявницю з Харківського СІЗО (далі - СІЗО) було доставлено до Харківського міського клінічного пологового будинку № 7 (далі - пологовий будинок), де вона народила заявника. Заявниця стверджувала, що вона весь час була прикута до лікарняного ліжка або до гінекологічного крісла, єдиним винятком, коли наручники було знято, були пологи. Три жінки вартові конвою охороняли заявницю у лікарні. За її словами, вони перебували у палаті увесь час та знімали з неї наручники лише для годування грудьми. У кінці травня 2012 року її було виписано з лікарні. Заявника було переведено до Харківської міської дитячої клінічної лікарні № 19 (далі - дитяча лікарня). Після виписки з пологового будинку заявника декілька разів оглядав педіатр, який діагностував наявність у заявника певних захворювань, рекомендував лікування та надав заявниці поради щодо догляду за дитиною. Заявниця стверджувала, що до 10 вересня 2012 року педіатр не оглядав її дитину, а записи в медичній картці були підроблені.
У рамках перевірки тверджень заявниці, зокрема, щодо застосування до неї наручників у грудні 2012 року та січні 2013 року органами прокуратури було допитано декого з персоналу пологового будинку та вартових, які її охороняли. Головний лікар пологового будинку та вартові, які охороняли заявницю, заперечили, що у лікарні заявницю приковували чи застосовували до неї наручники. Інші працівники лікарні стверджували протилежне.
Заявниця стверджувала, що умови її тримання у камері СІЗО були неналежними. Вона скаржилася, зокрема, що її камера, розташована у напівпідвальному приміщенні, була холодною та вогкою; у ній не було гарячої води, а подача холодної води була нерегулярною; туалет та душова не були відокремлені від житлової зони; у камері не було пеленального столу чи дитячого ліжка. Крім цього, вона зазначала, що її не було забезпечено жодними засобами дитячої гігієни. Вона також не отримувала харчування, яке б відповідало її потребам. У дні судових засідань її єдиною їжею був сніданок, який складався з хлібу та чаю. Харчові пайки їй не надавались. Заявникам надавались прогулянки на свіжому повітрі у загальній прогулянковій зоні тривалістю близько десяти хвилин на день, але не кожного дня. Крім цього, одна з її співкамерниць була ВІЛ-інфікованою. Під час свого перебування у Харківському СІЗО заявниця отримала близько тридцяти харчових передач від своєї матері, часто з основними продуктами харчування. У матеріалах справи містяться також заяви інших осіб, які трималися під вартою разом із заявницею та стверджували, що умови тримання у СІЗО були незадовільними.
Заявниця також зазначала, що під час судових засідань її тримали у клітці з металевими гратами. У задоволенні її клопотань про те, щоб її не поміщали до металевої клітки, було відмовлено.
У листопаді 2012 року заявницю було звільнено з-під варти під підписку про невиїзд. У січня 2013 заявниця подала скаргу до прокуратури Жовтневого району м. Харкова (далі - районна прокуратура) на те, що під час вагітності і пологів їй не надавалась належна медична допомога; що у пологовому будинку її завжди, у тому числі, під час пологів, приковували наручниками за зап'ястки та ноги до гінекологічного крісла або до ліжка; що умови тримання її під вартою у Харківському СІЗО були поганими; що ані вона, ані її дитина там не отримували належної медичної допомоги. Того ж дня її скаргу було внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування. Прокуратура Жовтневого району м. Харкова призначила судово-медичну експертизу медичної документації та у квітні цього ж року закрила кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.
До Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) заявниця скаржилася за статтею З Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що у пологовому будинку її було прикуто наручниками до ліжка, на умови тримання її під вартою, а також на те, що її було поміщено до металевої клітки під час судових засідань.
Розглянувши скарги заявниці у зв’язку зі стверджуваним застосуванням до неї наручників у пологовому будинку, Європейський суд, зазначив на основі наявних доказів, що факт застосування до заявниці наручників у пологовому будинку є достатньо встановленим. Європейський суд відзначив, що з огляду на її стан, будь-який ризик агресивної поведінки або спроби втечі було важко собі уявити. Крім того, ніколи не стверджувалося, що вона агресивно поводила себе з працівниками пологового будинку або з правоохоронцями, або що вона робила спроби втекти, або становила загрозу своїй власній безпеці. Крім цього, Європейський суд зазначив, що невиправдане застосування до заявниці наручників продовжувалося після пологів, коли вона була особливо чутливою. Європейський суд дійшов висновку, що за обставин цієї справи, у випадку, коли оскаржуваний засіб було застосовано до жінки під час перейм та одразу після пологів, він становив нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження та констатував порушення статті 3 Конвенції.
Розглянувши скарги заявниці на умови тримання її під вартою, Європейський суд дійшов висновку, що за обставин цієї справи сукупний вплив недостатнього харчування заявниці, неналежної організації санітарно-гігієнічних умов тримання її та її новонародженого сина, а також недостатньої тривалості прогулянок вочевидь набули такої інтенсивності, що спричинили їй фізичні та психічні страждання, які становили нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження з нею та її дитиною та констатував порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з побутовими умовами тримання заявників у СІЗО.
Щодо скарги заявниці на неналежну медичну допомогу та нагляд, надані заявникові, Європейський суд погодився з твердженням заявниці про те, що деякі із записів у медичній картці її сина, яку вели у СІЗО, були неточними. Європейський суд звертаючи увагу на юний вік дитини, дійшов висновку, що лише однієї цієї обставини достатньою для того, щоб дійти висновку, що у цій справі належних норм охорони здоров'я дотримано не було та не аналізуючи усі інші фактологічні деталі констатував у зв’язку з цим порушення статті 3 Конвенції.
Розглянувши скарги заявниці у зв’язку з її поміщенням до металевої клітки під час судових засідань, Європейський суд зазначив, що заявниця перебувала у металевій клітці впродовж усіх судових засідань у її справі. Під час перших двох засідань вона перебувала на найпізніших стадіях вагітності, а впродовж решти чотирьох судових засідань вона була годуючою матір‘ю, відокремленою від своєї дитини металевими гратами у судовій залі. Фактично обгрунтування застосування такого запобіжного заходу ніколи не розглядалось, зважаючи на позицію судді, що надання заявниці дозволу на перебування за межами клітки було б рівнозначним її тимчасовому звільненню з-під варти, що суперечило б обраному їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З огляду на зазначене, Європейський суд констатував порушення статті 3 Конвенції.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
«1. Оголошує заяву прийнятною;
2. Постановляє, що було порушення статті 3 Конвенції у зв’язку із застосуванням до заявниці у пологовому будинку наручників;
3. Постановляє, що було порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з побутовими умовами тримання заявників у Харківському СІЗО;
4. Постановляє, що було порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з медичною допомогою, яка надавалася заявникові впродовж його перебування із заявницею у Харківському СІЗО;
5. Постановляє, що було порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з поміщенням заявниці до металевої клітки під час судових засідань;
6. Постановляє, що:
(а) упродовж трьох місяців з дати, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна сплатити такі суми, що мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(i) заявниці:
(a) 12 000 (дванадцять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись;
(Р) 3 000 (три тисячі) євро компенсації судових та інших витрат та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись; та
(ii) заявнику: 7 000 (сім тисяч) євро відшкодування моральної шкоди та додатково будь-який податок, що має нараховуватись;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simpleinterest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти; v
7. Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.»
_03_03.png)
